Основні дані

Розміри

   Довжина: 10-20 см.

   Товщина: 1-1,5 см.

Розмноження

   Піскожили є роздільностатевими. У середині жовтня вони випускають яйцеклітини і сперматозоїди у воду. Із запліднених яєць розвиваються личинки, що перетворюються на дорослі особини.

Спосіб життя

   Звички: живуть поодинці в піщаних трубках.

   Їжа: детрит.

Споріднені види

   Родичами морських піскожилів є мандрівні багатощетинкові кільчасті, наприклад, морська південна миша, а також дощові черв'яки і п'явки.

   Піскожили, родичі дощових черв'яків, населяють мулисто-піщане дно морських мілин. Вони зариваються у ґрунт і живуть у нірках, в яких рятуються від ворогів. Піскожили харчуються детритом, що його двічі на добу приносять морські припливи. Морські багатощетинкові кільчасті ніколи не залишають своїх укриттів.

Дихання

   Піщаний береговий ґрунт є досить бідним на кисень, тож піскожили за допомогою зябер дихають розчиненим у воді повітрям. Морські піскожили мають тринадцять розгалужених пучків зябер, які розташовані у середній частині тіла. Під час припливу піскожил якомога сильніше скорочує м'язи свого тіла, щоб у нірку потрапило якомога більше води. Оскільки хвостовий кінець тіла піскожила вужчий за головний, то вода проникає в задню частину тунеля і омиває зябра тварини, приносячи кисень і відносячи вуглекислий газ. Приплив також приносить частинки їжі, які разом з піском проникають у передню частину тунеля. Під час відпливу прибережна зона оголюється, але в кінцевій частині трубки піскожила затримується деяка кількість води, з якої швидко зникає кисень. У червоній крові піскожилів міститься гемоглобін, завдяки якому черв'як продовжує дихати.

Розмноження

   Якщо піскожил залишить свою нірку, то на нього очікує неминуча смерть, адже морські пляжі кишать хижаками. Як же розмножуються піскожили? Природа поклопоталася про безпеку дорослих особин ― зовнішнє запліднення піскожилів відбувається у воді, куди роздільностатеві черв'яки через розриви в своєму тілі (а сім'яники і яєчники знаходяться в більшості сегментів тіла) випускають яйцеклітини і сперматозоїдів.

   З яєць розвиваються личинки, які живуть на дні моря, поки не перетворяться на дорослих поліхет. При такому розмноженні важливо, щоб викид яйцеклітин і сперми відбувався одночасно, тому організми самців і самок виробляють статеві клітини в період розмноження протягом 14 днів.

Харчування

   Багато морських мешканців, наприклад, молюски серцевидки, венериди і деревоточці, зариваються в пісок і свердлять у ньому тунелі. Усі вони відціджують їжу шляхом фільтрації води через покриті слизом зябра. Їстівні частинки прилипають до слизистих оболонок, а вії відганяють їх у напрямку до рота.

   Морський піскожил (представник класу багатощетинкових кільчастих), на відміну від них, харчується детритом, що осідає на піщаному березі (детрит ― частинки органічної речовини). Витягання їстівних частинок з піску було б трудомістким заняттям, якби піскожил не поглинав пісок разом з кормом, що міститься в ньому. Детрит черв'як перетравлює, а пісок виділяє у вигляді екскрементів. Піскожил риє подібні нірки. У передній кінець тунеля приплив заносить насичений поживними речовинами пісок, який піскожил поглинає.

   Час від часу поліхет висовує на поверхню задню частину свого тіла і виділяє відходи життєдіяльності, схожі на видавлену з тюбика зубну пасту. Зовні екскременти морських піскожилів нагадують виділення дощових черв'яків. Землю, що пройшла через кишечник, дощові черв'яки викидають на поверхню у вигляді характерних купок ― копролітів. Зі всіх видів піску піскожили вибирають каламутний і мулистий, найбільш багатий на органічні речовини.

Спостереження піскожилів

   Рибалки викопують морських піскожилів на березі під час відпливу і використовують їх як наживку. Піскожили зустрічаються на багатьох і пляжах, проте перевагу вони здебільшого віддають піску, змішаному з болотом і мулом. Піскожили тримаються в прибережній смузі, переважно в зоні, що оголюється під час відпливу. Ця тварина ніколи не з'являється на поверхні і весь час проводить у нірці з помітним воронкоподібним входом.

Цікаві факти

   • На морському березі, щедрому на поживу для них, піскожили утворюють величезні колонії ― понад 300 000 тварин на один квадратний кілометр.

   • Птахи ряду голінастих чекають на момент, коли морський піскожил почне виділяти на поверхню відходи, і негайно ж хапають його довгим дзьобом.

   • Морський піскожил має форму тіла, що нагадує форму тіла дощового черв'яка, і веде подібний спосіб життя, зариваючись у ґрунт і залишаючи на поверхні купки екскрементів.

   • Піскожил місяцями живе в трубці, куди приплив двічі на добу приносить йому свіжу порцію корму.

Трубка піскожила

   Морська вода: приплив приносить насичену киснем свіжу воду і відносить вуглекислий газ.

   Екскременти: неперетравлені залишки разом з піском черв'як викидає назовні у вигляді невеликих купок (копролітів), які залишаються лежати на поверхні, аж поки їх не змиє вода.

   Передня частина тунеля: приплив приносить сюди пісок, яким харчується піскожил. У піску містяться їстівні органічні речовини.

   Задня частина тунеля: тунель не руйнується завдяки стінці слизу, що покриває його. Мускульним стисненням піскожил втягує хвіст, пропускаючи всередину трубки воду.

Місця проживання

   Зустрічаються в мулистопіщаному ґрунті прибережної зони моря, що оголюється під час відпливу, часто в затоках, бухтах, річкових гирлах.

 ― Ареал морського піскожила​​

Збереження

   Піскожили використовуються як наживка під час лову риби на вудку. Проте забруднення моря нафтовими продуктами і хімікатами негативно впливає на чисельність популяції цих тварин.