Орлан-білохвіст— хижий птах ряду Соколоподібні родини Яструбові , один з 8 видів роду орлан. В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.

Походження та систематика

   Орлан-білохвіст разом із білоголовим орланом являють собою пару криптичних видів. Вони виникли в результаті дивергенції не пізніше початку міоцену (близько 10 млн років тому) але не раніше середнього олігоцену (близько 28 млн років тому).

   До недавнього часу більшість авторів у межах виду орлан-білохвіст виділяли два підвиди: номінативний (Haliaeetus albicilla albicilla) та гренландський (Haliaeetus albicilla groenlandicus). Підстави для виділення базувалися на більших розмірах останнього та інших пропорціях тіла. Однак з початку XXI ст. вид розглядають як монотиповий, а відмінності у розмірах пояснюють правилом Бергмана. Нещодавні дослідження мітохондріальної ДНК підтверджують цю гіпотезу. З точки зору еволюційного масштабу гренландські орлани від'єдналися відносно нещодавно і не накопичили достатньо велику кількість генетичних відмінностей.

Визначення в природі

   Великий за розміром хижий птах (розмах крил досягає 2-2,5 м). У природі можна впізнати задовгими і широкими крилами (махові пера у польоті розставлені), хвіст короткий, клиноподібної форми. Дорослий птах темно-бурий, з більш світлою головою і шиєю, білим хвостом, жовтуватим дзьобом і ногами. Молодий птах — темно-бурий, низ із поздовжніми плямами, хвіст і дзьоб темні, ноги сірувато-жовті. У польоті довго ширяє. Від орлів, особливо в польоті, відрізняється клиноподібною формою хвоста, а дорослий птах — також білим забарвленням хвоста.

Морфологічні ознаки

   Статевий диморфізм виражений тільки у розмірах. Маса тіла (кг): 3,1—6,9 (самці — 3,1-5,4, у середньому — 4,0; самки — 4,1-6,9, у середньому — 5,6). Довжина крила (см): 55,2-71,5 (самці — 55,2-64,0, у середньому — 60,6; самки — 62,1-71,5, у середньому — 66,8). Довжина хвоста (см): 25,4-33, (самці — 25,4-33,1, у середньому — 28,0; самки — 27,6-33,0, у середньому — 30,5).

   Перший пуховий наряд — із довгого розрідженого пуху сірувато-бурого кольору, на голові пух особливо довгий і чисто-білий, з темною плямою біля ока; лапи і восковиця рожеві; дзьоб чорний. Другий пуховий наряд розвивається у віці близько 3 тижнів — він густий і короткий, темний буро-сірий, між пухом пробиваються білі пухнасті вершини пер; лапи і восковиця блідо-жовті, дзьоб чорний.

   Після вильоту із гнізда мають перший річний наряд, який щороку змінюється і більш-менш остаточним стає після чотирьох років життя.

   Перший річний наряд з чорнувато-бурою головою, на спинному боці бурий зі світлим вохристим рисунком із плям і білих країв пер, прикритих основою пір'я; краї пер іноді білуваті; махові пера темно-бурі, стернові чорно-бурі з мармуровим рисунком, іноді брудно-білі з темною строкатістю, що утворюють краї пера; черевний бік світло-сірий з темно-бурими плямами і білими основами пер. Райдужка бура, дзьоб чорнуватий, восковиця і лапи блідо-жовті, кігті чорні.

   Другий річний наряд орлана подібний до першого, але голова більш світла, на спинному боці ще помітні білі основи пер, надхвістя із домішкою білого, хвіст білий з чорною строкатістю.

   У третьому річному наряді, четвертому та, частково, п'ятому голова забарвлена дещо темніше, ніж у дорослих, білі основи пір'я а грудях ще зберігаються у більшому чи меншому ступені, залишки темної строкатості наявні на бічних парах стернових пер.

   Дорослі птахи (у четвертому і послідуючих річних нарядах) одноманітно бурі, у свіжому оперенні темні з фіолетовим відблиском, у зношеному вигляді — сірувато-бурі; відтінки бурого кольору варіюють також індивідуально; шия і голова світлі, у зношеному оперенні брудно вохристо-білі; пір'я спини, вола, черева і боків з нерізкими блідими краями; махові пір'я чорно-бурі; довгі пера надхвістя білі, зазвичай з чорними вершинними мітками; стернові білі. Райдужка від блідої горіхово-бурої до жовтої, дзьоб жовтий, лами і восковиця яскраво-жовті, кігті чорні. Цей наряд з'являється після трьох річних линянь і повʼязаний з першим річним проміжним.

   Географічної мінливості забарвлення і розмірів не виявлено. Статевий диморфізм у забарвленні не проявляється.

Голос

   Голос дорослі орлани видають переважно у гніздовий період на гніздовій території. Це гучний крик, який складається з серії 15 — 30 коротких пронизливих звуків у зростаючому темпі та тоні, які можна передати як «кльо-кльо-кльо-кльо» або «кра-кра-кра-кра». Коли кричить сидячи, то дещо витягає шию вперед і піднімає голову вгору. Кричить і в повітрі, при ширянні на висоті. Біля гнізда з яйцями або пташенятами у тривозі може видавати писклявий на високих нотах короткий крик.

Характер перебування та поширення

   У північній частині ареалу перелітний, у південній — осілий або кочуючий вид. Ступінь осілості також залежить від віку — молоді птахи більш схильні до дальніх переміщень.

   Поширений у північній Палеарктиці, пов'язаний з великими водоймами і деревною рослинністю вид.

   Ареал протягом останніх двох століть зазнавав суттєвих змін. Протягом XIX − першої половини XX ст. відбувалося помітне скорочення області поширення, з 1970−1980-х рр. на більшій частині відбувається відновлення ареалу та його розширення.

   Поширений в Євразії від Скандинавії, Данії, долини Ельби, Словаччини, Угорщини, Балканського півострова на схід до басейна Анадиру, Камчатки, тихоокеанського узбережжя Східної Азії. На північ по узбережжю Норвегії до 70-ї паралелі, до північної частин Кольського півострова, південної частини Каніна, Тиманськї тундри, південної частини Ямала, на Гиданському півострові до 70-ї паралелі, до гирла Єнісея, на Таймирі до гирла Пясини, між долинами Хатанги і Лени до 73-ї паралелі, далі на схід на півночі до 70-ї паралелі та приблизно до південного схилу Чукотського хребта. У Північній Азії гніздиться вздовж північної межі зростання деревної рослинності.

   На південь до Греції, Малої Азії, північного Ірака, пониззя Амудар'ї, нижньої течії Ілі, Алаколя, Зайсана, північної Монголії, північно-східного Китаю і Корейського півострова. Заселяє західне узбережжя Гренландії на північ до затоки Диско. Острови: Ісландія, Британські острови, Еланд, Сахалін, Курильські острови, Хоккайдо.

   У період скорочення чисельності в XIX − першій половині XX ст. зник на гніздуванні у районах західної межі ареау: в Шотландії, Данії, Австрії, Абанії, Ізраїлі, Єгипті та ряді інших місць. Південна межа відступила на північ в Азії, на Кавказі.

   Спеціальні заходи щодо реінтродукції виду були успішно здійснені у Великобританії, Ізраїлі, окремих районах Німеччини, Данії.

   У результаті прийнятих заходів щодо реінтродукції та загального збільшення чисельності на початку XXI ст. відновив гніздування у більшій частині європейського ареалу, за виключенням о. Сардинія, Сирії і деяких інших районів. Ареал відновився також в більшій частині Азії та на Кавказі.

   У минулому гніздився на Фарерських островах, Корсиці.

   У більшості регіонів має нерівномірне поширення, гніздиться головним чином вздовж басейнів великих річок, морського узбережжя і берегів озер. Відсутній у горних і безводних районах.

   Зальоти нестатевозрілих і холостих птахів влітку і восени відмічали за межами ареалу — аж до полярного узбережжя, на півночі Ямала, на о. Білий, Новосибірських островах.

Поширення в Україні

   В Україні мешкає практично на всій території, крім Карпат та гірського Криму, поблизу водойм (боліт, озер, річок). Гніздиться вздовж Дніпра та його головних притоків, на р. Сіверський Донець, р. Дунай, а також поблизу великих ставкових господарств у інших регіонах. Під час кочівель трапляється по всій Україні. На зимівлі — переважно вздовж Дніпра, у Північно-Західному Причорномор'ї, на Сиваші та спорадично в інших регіонах.

Чисельність

   Сучасна популяція орлана-білохвоста у світі оцінюється в 5000—7000 пар, в тому числі в Європі гніздиться 4000—4700 пар. Протягом XIX — першої половини XX ст. чисельність виду в Європі скорочувалася. З 1980-х років у більшій частині ареалу чисельність зростає.

   В Україні протягом XIX — першої половини XX ст. чисельність катастрофічно скорочувалася. У другій чверті XX ст. гніздилося 100–150 пар. Мінімальна кількість зафіксована в 1960–1970-ті рр. — 20—30 пар. Відновлення чисельності у заплаві Дніпра почалося з другої половини 1970-х —рр., в інших регіонах — з середини 1980-х рр. У 1989 гніздилося 30—40 пар. З початку 1990-х років чисельність зростає. У середині 1990-х років гніздилося 50—70 пар, станом на 2009 р. — 100–120 пар.

   На території України щороку зимує 260–370 особин.

   Причини зміни поширення та чисельності

   Однією з головних причин скорочення чисельності орлана-білохвоста було переслідування з боку людини. У Західній Європі кампанія щодо винищення шкідливих хижих птахів розпочалася ще в XVIII ст.. У Російській імперії цей процес розпочався дещо пізніше — наприкінці XIX ст. З цією метою здійснювався відстріл птахів, розоряли гнізда. У період після Великої Вітчизняної Війни у СРСР навіть виплачувалися премії за відстріл пернатих хижаків. У цілому в СРСР до середини 1960-х рр. щорічно знищувалося 100–150 тис. хижих птахів. В Україні виплата грошових премій була зупинена тільки в 1969 р.

   Однією з головних причин скорочення чисельності хижих птахів в Європі та Північній Америці в 1950-160-х роках на сьогодні більшість дослідників визнають широке застосування отрутохімікатів, у першу чергу хлорорганічних сполук. Це призводило до зниження репродуктивних здібностей птахів та, як наслідок, до зниження їх чисельності. У результаті досліджень продуктивності орлана в Швеції були встановлені суттєві її відмінності протягом XX ст., що корелювало із вмістом ДДТ в яйцях орланів, аналогічні результати були отримані в Німеччині та інших країнах.

   Протягом XIX ст. та до 1970-х рр. головними причинами скорочення чисельності в Україні були: винищення дорослих птахів, їхніх яєць, вирубування лісів в місцях гніздування, створення каскаду водосховищ на Дніпрі, що супроводжувалося вирубування заплавних лісів, затопленням долини ріки, скороченням кормової бази.

   Факторами, які сприяли відновленню чисельності орланів в Європі починаючи з 1980-х років, називають: покращення охорони, заборону застосування ДДТ, пристосування орланів до гніздування поруч з людиною.

Річний цикл

   Осілий птах, частина популяції у осінньо-зимовий період кочує. Кочують поодинці або парами, у місцях концентрації здобичі утворюють скупчення. Осінні кочівлі спостерігаються переважно в жовтні — листопаді; весняні — з початку лютого до середини березня.

Розмноження

   Орлан-білохвіст на гніздуванні звичайно пов'язаний з морськими узбережжями, широкими річками, озерами та вологими місцями. В Україні пари білохвостів оселяються на відстані 0,5 — 6 км від найближчої кормової водойми (в середньому ця відстань становить 1,7 км). Для гніздування зазвичай обирає найбільш віддалені від антропогенної діяльності ділянки. Проте з кінця ХХ ст. намітилася тенденція адаптаціїцього хижака до існування поруч з людиною. Нині окремі пари гніздяться неподалік від доріг, у лісосмугах серед полів тощо. Відмічено успішне гніздування в адміністративних межах міст Західної Європи- Гамбургу, Берліну.

   Гніздиться головним чином на деревах, місцями — на скелях та, як виключення, на землі. Відмічали також гніздування білохвостів на металевій опорі ЛЕП, на надмогильних спорудах, на триангуляційній вежі та інших місцях.

   В Україні в наш час всі гнізда білохвостів розташовані на деревах. Найбільше гнізд (52,6%) збудовані на соснах, дещо менше — на тополях чорних (15,8%), на вільхах (11,8%), а також на тополях білих та на вербах (по 6,6%), на дубах черешчатих (5,3%) та на осиці (1,3%). До кінця ХІХ ст. орлани також гніздилися на скелях південного берегу Криму.

   На своїй гніздовій ділянці нерідко має декілька гнізд. У Норвегії із 48 територій на 10 знаходилося по 1 гнізду, на 21 — по 2 гнізда, на 11 — по 3 гнізда, на 4 — по 4 гнізда, на 1 — 5 гнізд, на 1 було 11 гнізд, всього 117 гнізд, в середньому 2,5 на пару. У Німеччині середня кількість гнізд на пару була 2,2, в різних регіонах Польщі — від 1,8 до 3,2. В Україні 15 гніздових територій мали по 1 гнізду, 4 — по 2 гнізда, та 5 — по 3 гнізда; в середньому 1,58 гнізда на гніздову територію. Одне гніздо може займатися багато років. При зміні гнізда, як правило, будує нове і у старі не повертається.

   Гнізда орланів-білохвостів являють собою масивні споруди, побудовані з гілок дерев. Лоток влаштовується з тонших гілок і вистилається сухою травою. Новозбудовані гнізда мають діаметр 145–170 см та висоту від 33 до 80 см. Багаторічні гнізда можуть досягати 175–180 см в діаметрі та до 1,5-3,1 м у висоту.

   Орлан-білохвіст — моногам, пари постійні. Дорослі птахи протягом усього року тримаються парою.

   На території України токування білохвостів починається вже з середини грудня, більшої активності воно набуває з середини січня, досягаючи піку перед відкладанням яєць. Шлюбна поведінка включає повітряні демонстрації і голосову активність. Один птах або пара високо кружляють над гніздовою територією на висоті 60 — 100 м, рідше до 200 м і вище. Нерідко під час таких кружлянь спостерігаються і повітряні ігри пари, а також сутички із сусідніми парами. Крики, пов'язані із шлюбною поведінкою, в умовах Середнього Придніпров'я найчастіше можна почути з першої декади грудня до першої декади березня, тобто до початку насиджування.

   Відкладання яєць білохвостами в різних частинах ареалу значно варіює: на півдні це відбувається наприкінці лютого — в березні, в середній смузі наприкінці березня — у квітні, у лісотундрі та тундрі наприкінці квітня — на початку травня.

   У білохвостів в Україні відкладання яєць відбувається з кінця першої декади лютого до початку першої декади квітня, тобто може розтягуватися на два місяці. Найбільш звичайними є строки яйцевідкладання з кінця лютого до кінця другої декади березня, коли відкладається близько 86% кладок.

   Яйця орлана великі, білі, іноді з ледве помітним блакитним відтінком. Вони еліптичні з полюсами, які не дуже відрізняються один від одного, зрідка — короткоеліптичні. Яйця з чітко відмінними тупим і гострим полюсами, наприклад гостроовальні, зустрічаються рідко.

   Розміри яєць орланів у Норвегії були наступними: довжина 65 — 89, ширина 56 — 63 мм. Оологічні показники орланів території України: довжина 69,5 — 80,1 (75,89), ширина 53,5 — 62,0 (58,83) мм; вага 128,0 — 151,5 (139,3) г.

   Орлани відкладають від одного до трьох яєць, найчастіше трапляються кладки з двох яєць. Середній розмір кладок становить: у Великобританії − 1,64, у Швеції — 1,62, у Норвегії − 2,16, в Україні — 2,24 яйця. Відкладання яєць відбувається з інтервалом 2-5 діб. Насиджує переважно самка, інкубаційний період становить 38 діб на одне яйце.

   Вилуплення першого пташеняти у білохвостів в Україні відбувається звичайно з середини першої декади квітня до кінці другої декади цього місяця, найчастіше в середині другої декади квітня. Пташенята залишають гніздо найчастіше у третій декаді червня у віці 70—80 діб. Протягом 1—2 місяців батьки їх підгодовують.

   В Україні успішність гніздування (відсоток пар, які успішно виростили пташенят до кількості пар, які приступали до розмноження) становить 73,5%. Найчастіше гніздо залишає лише одне пташеня (близько двох третин випадків), рідше — двоє пташенят (близько однієї третини випадків) та лише у 4% випадків успішно виростає троє пташенят.

   Статевозрілими стають у 4—6 років.

Сезонні переміщення та зимівлі

   У залежності від географічної широти та віку орлан-білохвіт є осілим, кочуючим або мігруючим птахом. Сезонні переміщення мають досить складний характер. Вони розпочинаються у птахів усіх вікових категорій у серпні — на початку вересня у зв'язку із пошуком територій, багатих на здобич. У другій половині вересня розпочинається міграція молодих птахів із регіонів, де орлани не залишаються зимувати. Згодом починається міграція або кочівля дорослих білохвостів, які пов'язана із замерзанням водойм.

   Осіння міграція виду в Україні триває з початку вересня до кінця листопада. Найінтенсивніше скрізь вона проходить протягом жовтня. Строки міграції залежать від температурного режиму — у теплі осені міграція може розтягуватися до середини грудня. Більшість мігруючих птахів — це молоді особини. У Західній Палеарктиці переміщення здійснюються переважно на південь та південний захід. Білохвости мігрують поодиноко, рідко парами. Лише на місцях тимчасових зупинок спостерігаються скупчення, які нараховують десятки особин. Більша частина мігрує вздовж великих та середніх річок, що пояснюється трофічним характером міграцій. В Україні переміщення відбуваються переважно вздовж Дніпра та його притоків, а також вздовж Сіверського Дінця. Характерно, що міграція молодих птахів спостерігається на місяць раніше дорослих.

   Взимку білохвости тримаються переважно біля незамерзаючих ділянок морів та річок. Частина птахів зимує на гніздових ділянках, які віддалені від незамерзаючих водойм, поблизу скотомогильників та в степу. В Європі найважливішим місцем зимівлі орланів є узбережжя Балтійського моря, де зимує близько 3600 птахів. Найважливішими місцями зимівлі виду в Україні є узбережжя Чорного і Азовського морів, а також Дніпро. Чисельність зимуючих орланів в Україні становить 260–370 птахів, із них 140–160 зимує в Північно-Західному Причорномор'ї, Північному Приазов'ї і на Сиваші та 100–150 особин − на Дніпрі.

   Відліт птахів з місць зимівлі на півдні України відбувається з середини лютого до кінця квітня, найчастіше — з кінця лютого до початку третьої декади березня та співпадає в цілому із строками розпаду зимівель водоплавних. В інших регіонах країни міграція звичайно триває з середини березня до середини квітня, окремі особини мігрують до кінця квітня. Характерно, що весняна міграція виду на території України проходить у строки, коли дорослі орлани в багатьох випадках вже мають кладки.

Живлення

   Широкий спектр об'єктів живлення, їх розмір та вага є відображенням різноманітних способів полювання білохвоста. У цілому, в залежності від наявної здобичі та ситуації, білохвіст є хижаком, падальником або клептопаразитом, який здобуває рибу, водно-болотних птахів, ссавців, споживає також падло. У Середньому Придніпров'ї риба становить близько 80% об'єктів живлення виду. З риб найчастіше у раціоні білохвостів на Середньому Дніпрі зустрічається лящ (25%), на другому місці — судак — 14%, на третьому — короп (4%). Серед птахів найчастіше трапляється крижень. У інших частинах ареалу риба також зазвичай переважає в раціоні орлана.

Загрози та охорона

   Головними загрозами та лімітуючи ми факторами для виду сьогодні вважають: лісогосподарську діяльність; використання земель для розвитку інфраструктури; зміну гідрологічного режиму річок і меліорацію; турбування біля гнізд у результаті рекреаційного навантаження; скорочення кормової бази; браконьєрський відстріл, вилучення з гнізд та нелегальна торгівля; отруєння в результаті поїдання приманок для інших тварин; вторинне отруєння внаслідок накопичення Плюмбуму в організмі; зниження продуктивності; підвищену смертність; загибель на ЛЕП та в результаті інших колізій; зміну клімату.

   У наш час головними факторами загрози для орлана-білохвоста в Україні є: лісогосподарська діяльність, браконьєрський відстріл, збільшення рекреаційного навантаження поблизу водойм, збіднення кормової бази, забруднення довкілля.

   Орлана-білохвоста занесено до усіх трьох видань Червоної книги України (1980, 1994, 2009). У останньому виданні (2009) його віднесено до категорії «рідкісний». Вид занесено до Червоного списку МСОП (2000) (статус — найменший ризик) та Європейського червоного списку (статус — рідкісний). Включено до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (Конвенція СІТЕС) (1973) (Додаток І), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979) (Додаток II), Конвенцію про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979) (Додаток I і II).

Орлан-білохвіст та людина

   Взаємовідносини орлана-білохвоста з людиною різноманітні та мають давню історію. Кістки цього хижака зустрічаються в культурних шарах людських поселень. Їх появу у таких місцях пояснюють декількома причинами: 

1. Використання кісток скелета для виготовлення знаряддя (переважно проколок у періоди кам'яного і залізного віків).

2. Використання кісток скелета в символічних цілях (кігтеві фаланги орланів знайдені на стоянках неандертальців, середнього палеоліту тощо).

3. Використання орлана в їжу.

4. Використання оперення (для виготовлення стріл та прикрас).

5. Для полювання — цих хижаків використовували вкрай рідко.

6. Використання в ритуальних цілях.

   Вважають, що саме орлан-білохвіст був праобразом зображення «білого орла» на гербі Польщі. Вважають, що саме цей вид хижих птахів є одним з прийнятих симовлів у пластунів. Оскільки орлан-білохвіст є рідкісним видом, у багатьох країнах його зображено на поштових марках.