Про цю незвичайну рибу людям відомо давно. Вона приваблювала і водночас лякала своїм виглядом. Сьогодні відомо, що вона відноситься до загону костистих і сімейства двузубих. Зоологами налічується близько двадцяти двох видів з семи родів цих дивовижних риб.

Риба-їжак: опис зовнішнього вигляду

   Представники цього виду мають різне забарвлення і можуть бути червоно-бурими, оливковими, сіро-помаранчевими. Неодмінним атрибутом забарвлення цієї риби є численні дрібні і круглі чорні, бурі, іноді оливкового кольору цятки. Довжина становить від 10 до 70 сантиметрів (залежно від виду). Риба покрита кістяними щитками, подібно панцира. Кожен такий щиток має міцну, рухому кістяну голку, довжина якої становить близько 5 сантиметрів. Як правило, у самців шипи довше. Як це не дивно, але вони не отруйні, хоча можуть сильно поранити. Хвіст риби теж захищений шипами, зазвичай їх два, але може бути і більше.

   У стані спокою цей мешканець плаває з дуже щільно притиснутими до панцира шипами. У разі небезпеки морський їжак не рятується втечею, а роздувається, користуючись для цього своїм еластичним шлунком. Він заповнює його водою, а якщо необхідно - і повітрям, для того, щоб перетворитися в неїстівну і небезпечну кулю, яка може бути в декілька разів більше за її звичайний розмір. В такому стані риба-їжак спливає на поверхню води черевом догори і стає складною здобиччю для хижаків. Але і це ще не все. В арсеналі «їжака» є ще одна зброя, здатна його захистити. В разі небезпеки він випускає слиз, який є дуже отруйним, в результаті хижакові доводиться відступити.

Місця проживання, харчування і розмноження

   Зустріти цього незвичайного «їжачка» можна в Індійському, Атлантичному і Тихому океанах. Риба-їжак також може водитися в субтропічних морях і прісній воді, але, мабуть, найбільше їх трапляється в Червоному морі. Вони зазвичай мешкають поблизу коралових рифів, дуже люблять зариватися в піщаний грунт. Це нічні мешканці, тому вдень вони ховаються в темних місцях. Риба-їжак малорухома і не пристосована до швидкого подолання відстаней, подорожує завдяки підводним течіям.

   Живиться гілочками коралів, вапняковими скелетами, для більш великих видів їжу можуть становити молюски і дрібні рибки. В процесі розмноження самка метає ікринки в навколишнє середовище, мальки з'являються приблизно через п'ять днів. Вони спливають на поверхню води, збираються в зграю і тримаються групою, поки не підростуть. У природному середовищі існування у мальків багато ворогів. Наприклад, тунець не проти поласувати підростаючими рибками.

Чим вона небезпечна?

   Небезпеку цієї риби дуже важко переоцінити. Більшість видів «їжаків» містять у собі тетродотоксин - сильну небілкову отруту природного походження. Він робить цього підводного мешканця дуже небезпечними для хижаків, що зважилися поласувати цією незвичайною рибкою. Людям теж слід остерігатися контакту з морським «їжачком», так як тетродотоксин в кілька сотень разів токсичніший за цианід. Отрути, що міститься всього в одній такій рибці, достатньо, щоб отруїти більш ніж 30 людей. Коли тетродотоксин потрапляє всередину організму, починається задуха. Що найстрашніше, так це відсутність протиотрути! Отруїтися можна, лише доторкнувшись до нутрощів риби ділянкою незахищеної шкіри.

Делікатес чи прикраса?

   Риба-їжак - це і їжа, і сувенір. У це складно повірити, але, незважаючи на всю небезпеку цих риб м'ясо деяких з них вважається делікатесом. Японцям дуже подобаються страви, виготовлені з риби-їжака. Однак до приготування такого делікатесу можуть допускатися кухарі, які пройшли спеціальні курси. А туристи можуть придбати риб в засушеному роздутому вигляді. Також з їх шкіри виготовляють різні сувеніри. Відомо, що в далекому минулому з шкіри риби жителі тихоокеанських островів майстрували військові шоломи.