Гу́бки (Porifera, Spongia) — тип примітивних багатоклітинних тварин, які ведуть прикріплений спосіб життя.

Загальний вигляд

   Губки мають незвичайну форму тіла і абсолютно не схожі на звичних нам тварин. Деякі види губок утворюють нарости коричневого або зеленого кольору. Іноді такі нарости розростаються у вигляді густого мініатюрного кущика або бувають схожі на мішок чи келих на тонкій ніжці. Їх розміри коливаються від 5 см до 3м.

Спосіб життя

   Губки мешкають у водному середовищі. Більша частина видів живе переважно в морській воді, і лише деякі представники губок трапляються в річках і прісних озерах. Губки ведуть прикріплений спосіб життя і не здатні змінювати форму тіла.

   Подразливість у губок, як у рослин та грибів, зовні не проявляється: при доторканні до їх тіла не спостерігається жодної реакції.

Будова тіла

   Тіло губки не має чіткої симетрії. Його підтримує спеціальний скелет, що складається з голок найхимернішої форми, які вільно лежать у тілі.

   Угорі на тілі губки розташований отвір, що веде в порожнину тіла. Стінки тіла пронизані порами, крізь які проходить вода. Тіло губки складається з двох шарів клітин: зовнішнього, що виконує захисну функцію, і внутрішнього, в якому містяться довгі рухливі джгутики. Рух джгутиків створює постійний потік води, внутрішні клітини захоплюють їжу і перетравлюють її. У міжклітинній речовині, що об’єднує тіло губки в єдине ціле, є рухливі клітини, які нагадують амеб. Вони постійно пересуваються за допомогою псевдоніжок, передаючи їжу від одних клітин до інших. Крім того, з них утворюються статеві клітини.

   Головна особливість губок ― дивовижна здатність клітин одного типу перероджуватися в клітини іншого типу. Таке явище не спостерігається в жодної іншої багатоклітинної тварини. Саме тому вважають, що тіло губки не має справжніх тканин і органів.

Будова тіла губки:

1 ― устя; 2 ― порожнина

тіла; 3 ― пори.

Живлення

   Живляться губки різноманітними дрібними істотами і залишками, що утворюються при розкладанні мертвих організмів, відфільтровуючи їх з води, яка проходить крізь пори в тілі. Спеціальні клітини, що вистеляють внутрішню порожнину тіла, захоплюють усе, що приносить вода. Неперетравлені рештки викидаються назовні.

Дихання

   Спеціальних органів, які підводять кисень до клітин, губки не потребують, бо вода омиває кожну їхню клітину і збагачує її киснем, забираючи вуглекислий газ.

Розмноження і життєвий цикл

   Усім губкам властиве статеве розмноження. Серед одних видів губок, як у переважної більшості тварин, є жіночі й чоловічі особини, а серед інших ― особини, що одночасно належать до представників обох статей, бо утворюють чоловічі й жіночі статеві клітини. Такі дивовижні істоти називають гермафродитами (у давньогрецькій міфології гермафродит ― істота, яка одночасно є чоловіком і жінкою). Запліднення відбувається всередині тіла губки. Там же яйце розвивається в маленьку багатоклітинну личинку розміром не більше 1 мм. Вся вкрита війками, на відміну від дорослої губки, личинка деякий час вільно плаває у воді, після чого прикріплюється до дна і перетворюється на молоду губку.

   Деякі губки здатні розмножуватися двома способами: вегетативно і статево. При вегетативному розмноженні на тілі з’являється боковий виріст ― вегетативна брунька, з якої виростає нова губка. Вона може не відокремитися від материнської. Так утворюється колонія губок, про яку навіть важко сказати, один це організм чи декілька різних.

   У прісноводних губок, змушених зимувати під льодом, усередині тіла утворюється дуже цікаве пристосування ― внутрішня брунька. Вона проростає тільки після того, як материнська губка відмирає. Взимку, коли замерзають річки й озера, колишня колонія гине, а бруньки, що відокремилися, падають на дно водойми, де і зимують. Навесні температура води підвищується, бруньки проростають і перетворюються на молодих губок.

Різноманітність губок

   Губки переважно живуть у теплих тропічних морях, на неглибоких місцях, що добре прогріваються сонцем. Проте напрочуд «витривалі» губки мешкають і на дні Північного Льодовитого океану. Трапляються вони навіть на глибині понад 11 км, де панують вічна ніч і холод. Деякі губки живуть у прісних водоймах. Серед них ― відома усім бодяга, яка нагадує наріст коричневого кольору. Загальновідомий її лікувальний ефект: розтерте тіло губки прикладають як компрес при забиттях і травмах.

   Інколи губки утворюють з одноклітинними водоростями сполучення на зразок лишайника. До того ж водорості не тільки проникають у тіло губки, а вбудовуються всередину клітин, забезпечуючи їх киснем. Проте це співіснування не таке вже й тривке. «Зрадлива» губка в голодні періоди може навіть перетравити водорость.