Морське пір'я (лат. Pennatulacea) - загін колоніальних коралових поліпів з підкласу восьмипроменевих (Octocorallia). Більшість з 200 сучасних видів мешкають на великих глибинах, лише деякі поширені в прибережних водах.

Будова

   Характерна риса морського пір'я - високий ступінь інтеграції колонії. У зрілому стані організм складається з одного дуже великого первинного зооїд і декількох вторинних, що утворюються на ньому в результаті брунькування. Первинний зооїд витягнутий в довжину і поділений на два відділи - розширену ніжку, що служить для заякорівання в товщі ґрунту, і стебло, яке знаходиться над ґрунтом (рахіс), до якого кріпляться вторинні зооїди. У представників сімейств Pennatulidae і Virgulariidae стебло первинного зооїда утворює кілька гілок і вторинні зооїди розташовані на них.

Загальний опис

   Вони примітні тим, що у них є така властивість, якої не мають інші загони безхребетних – світіння.

   Морські пера формують нерозгалужені, в основному дуже великі і яскраві колонії. Вони мають м’ясистий стовбур, який являє собою модифіковане тіло первинного поліпа, від якого відокремлюються вторинні. Деякі вторинні поліпи можуть з’єднуватися з основою, формуючи подобу широких виростів – «листя». Відмінністю від інших кишковопорожнинних, є те, що морські пера не пристають до субстрату. Незважаючи на те, що морські пера сидять нерухомо, тим не менш, вони здатні пересуватися і закріплюватися на іншому місці.

   Ці чудові коралові поліпи найчастіше зустрічаються в помірних і тропічних поясах північної півкулі, проте деякі види (їх не більше трьох) коралів можна зустріти і у водах Антарктики. Вони живуть на великій глибині, яка становить не менше 10 метрів. З понад 200 видів цих прекрасних морських ліхтариків небагатьох можна побачити в прибережних водах. Досягти чималих глибин дали можливість їм особлива екологічна пластичність. Розмір цих коралових поліпів становить до 2-х метрів.

   Для всіх морських пір’їн характерна така особливість, як диморфізм вторинних поліпів, який сприяє діленню колоній на два відділи: поліпоїдна (верхній) і стебло (нижній). На полиіпоїдній частині формуються аутозоіди і сіфонозоіди. Стебло морського пір’я, як правило, залишається вільним. Винятком є деякі види, на стеблах яких можуть розвиватися сіфонозоіди.

   Морські пера мають досить високорозвинену систему каналів, що складається з двох частин: центральної і периферичної.

   Перша частина (центральна) складається з чотирьох поздовжніх каналів, які пов’язують всю колонію. Два з них є продовженням радіальних кишень гастральной порожнини, інші два – вторинні утворення. Друга частина (периферична) включає в себе складну мережу каналів, що зв’язує гастральну порожнину вторинних поліпів між собою.

   Скелет морського пір’я включає в себе вапняні спікули у формі голок і паличок, що мають поздовжні реберця і, як правило, їх не більше трьох. Крім спікули, які створюють корковий шар організму коралових поліпів, вони володіють і осьовим кістяком, який з’являється з концентричних рогових платівок. Крім того, ці дивовижні корали, що нагадують перо птаха, мають високорозвинену м’язову систему, яка складається з кільцевої мускулатури і шару косих м’язів. Саме за рахунок шару косих м’язів морські пера мають можливість довільно хитатися. Почергове скорочення поздовжніх і кільцевих м’язів стебла сприяє переміщенню рідини в каналах. Крайня частина стебла починає то роздуватися, то коротшати, то спадати, то розтягуватися, завдяки чому морське перо, яке ще називають «піщаним доларом», починає пересуватися на інше місце або ж просто закопуватися.

   Для таких коралів властиво існування складної загальноколоніальної нервової системи, яка з’єднує між собою всі відділи колоній. Ці приголомшливі коралові поліпи є хижаками. Харчуються вони в більшості випадків зоопланктоном – копепод, за рідкісним випадком – діатомовими водоростями. Насичення їжею у них відбувається в основному вночі, а вдень вони несильно гойдаються на своїй ніжці. Морські пера різностатеві. Жіночі колонії більш численні, ніж чоловічі.

   Світіння глибоководних морських пір’їн, яких по істині можна назвати морськими ліхтариками, в переважних випадках відбувається або вночі, або в повній темряві, але все таки є деякі види коралів, які світяться весь час. Випромінювання світла в них відбувається за рахунок виділення особливої слизу на подразники. Незначне подразнення активізують світіння в тому місці, де був подразник. Якщо ж подразник був досить сильний, то «хвилі» світлових потоків пройдуть по всій колонії. Її швидкість складає приблизно 5 см в секунду. Відокремлені частини колоній також починають світитися на відповідь подразника. І найцікавіше це те, що засушена слиз не втрачає здатності до мерехтіння.

Таксономія

   Нараховують близько 200 видів, об’єднаних в 14 родин:

  • Anthoptilidae Kölliker, 1880

 • Chunellidae Kükenthal, 1902

 • Echinoptilidae Hubrecht, 1885

 • Funiculinidae Gray, 1870

 • Halipteridae Williams, 1995

 • Kophobelemnidae Gray, 1860

 • Pennatulidae Ehrenberg, 1834

 • Protoptilidae Kölliker, 1872

 • Renillidae Gray, 1870

 • Scleroptilidae Jungersen, 1904

 • Stachyptilidae Kölliker, 1880

 • Umbellulidae Kölliker, 1880

 • Veretillidae Herklots, 1858

 • Virgulariidae Verrill, 1868

Друге джерело:

 http://verano.rv.ua/tvarini/xto-taki-morski-pera/