Аурелія або вухата медуза (лат. Aurelia aurita) - вид сцифоїдних із загону дискомедуз (Semaeostomeae). Населяє прибережні води морів помірного і тропічного поясів, в тому числі - Чорне і Середземне моря.

Будова тіла

   Тіло аурелії напівпрозоре з рожево-фіолетових відтінків. Купол медузи у вигляді круглої плоскої парасольки, по краю якої розташовані численні тонкі щупальця, що звисають вниз. Діаметр купола до 40 см. Щупальця усіяні жалкими клітинами, що вбивають і паралізують дрібних тварин. У центрі купола розташовані гонади у вигляді чотирьох яскравих фіолетових кілець. При погляді на купол зверху проглядається шлунок, що складається з чотирьох кишень і травних каналів, що радіально відходять від нього. По краю парасольки є невеликі вирізи з потовщеннями - крайові тільця (ропалії). У них укладені основні органи чуття медузи - очі і органи рівноваги (статоцисти). У центрі нижньої увігнутої частини парасольки розташовується чотирикутний ротовий отвір, оточений чотирма великими ротовими лопатями, що нагадують за формою ослячі вуха, за що аурелія і отримала свою видову назву вухата (aurita). За розміром ротових лопатей можна визначити стать медузи. У самок лопаті значно більші, так як в них є камери, в яких відбувається розвиток личинок.

Життєвий цикл

   Медузи аурелії роздільностатеві. Статеві продукти (сперматозоїди і яйця) дозрівають в гонадах, розташованих в кишенях шлунка. Самці викидають через рот зрілі сперматозоїди в воду, звідки вони проникають в виводкові камери самок. У виводкових камерах відбувається запліднення яєць і їх розвиток. Повністю сформовані личинки планули залишають виводкові камери і кілька діб плавають в товщі води. Закріпившись до субстрату, личинка трансформується в одиночний поліп - сцифістому, яка активно харчується, збільшується в розмірах і може розмножуватися безстатевим способом, відбруньковуючи від себе дочірніх сцифістом. Навесні починається процес поперечного ділення сцифістоми - стробілляція і формуються личинки медуз ефіри. Вони виглядають як прозорі зірочки з вісьмома променями, у них немає крайових щупалець і ротових лопатей. Ефіри відриваються від сцифістоми і спливають, а до середини літа поступово перетворюються в медуз.

Спосіб життя

   Аурелії ведуть пелагічний спосіб життя, зустрічаються в поверхневих водах як біля берега, так і далеко від нього. Іноді медузи формують протяжні щільні скупчення. Аурелія - еврібіонтний вид, здатний витримувати значні коливання температур і солоності води, чим і обумовлено його широке поширення.

   Основну їжу аурелій становить дрібний зоопланктон. При плавних скорочення купола крайові щупальця підганяють планктонні організми до ротових лопатей. Нижній край ротових лопатей засаджений короткими рухливими щупальцеподібними виростами, забезпеченими жалкими клітинами. З їх допомогою їжа виловлюється, паралізується і направляється до рота.

   Цей вид медузи, який має надзвичайно широке поширення, до недавнього часу розглядався як безпечний для людини. Однак відзначено кілька випадків досить сильних опіків від A. aurita в Мексиканській затоці біля східного узбережжя Америки і Англії. У російських водах для людини, яка купається, ця медуза не є небезпечною, але незахищене тіло може отримати легкий, слабкіше кропив`яного, опік жалкими клітинами.