Морська миша (лат. Aphrodite aculeata) ― вільноживуча безхребетна тварина. Морська миша відноситься до класу багатощетинкових червів, і веде риючий спосіб життя.

   Тварина, яку ми називаємо морською мишею насправді є черв'яком. Свою «мишачу» назву він отримав завдяки довгим щетинкам, які надають йому образ цього сіренького звірка. Залежно від кута падіння світла вони можуть змінювати своє забарвлення. Це незвичайне явище зацікавило вчених, що займаються розвитком наноелектроніки.

   Морські миші належать до класу багатощетинкових червів. Поширені ці черв'яки в Середземному морі і північно-східній частині Атлантичного океану. Живуть на різній глибині, починаючи з мілководдя і закінчуючи глибиною в 2000 метрів.

   Серед морських мишей є як хижі, так і рослиноїдні види. Хижаки харчуються черевоногими молюсками, черв'яками, дрібними ракоподібними і т. д.

   Довжина черв'яків може досягати 15-20 сантиметрів. Їх овальне тіло поділено на 35-40 сегментів, кожен з яких має особливі відростки (параподії), за допомогою яких вони пересуваються по морському дну.

   Спинка черв'яків частково покрита довгими щетинками, які в залежності від кута падіння світла (довжини променя) можуть змінювати свій колір. При прямому куті падіння щетинки здаються червоними. При потоці світла, що падає похило, вони можуть відбиватися жовтим, зеленим або синім кольором.

   У них комірчаста будова, нагадуюча бджолині стільники, які відрізняються дивовижною впорядкованістю.

   Таке явище дуже зацікавило вчених з Норвезького університету науки і технології. Вони вирішили дізнатися, чи можуть порожнисті канали щетинок послужити матрицями для отримання нанодротів. Їх очікування виправдалися. За словами одного з авторів дослідження зазвичай довжина нанодротів не перевищувала 0,2 мм, а отримані ж ними структури могли виростати до 2 см. До того ж використання такого способу виготовлення є більш простим і економічним.