Соняшник однорічний (Heliánthus ánnuus), Соняшник олійний — вид трав'янистих рослин з роду Соняшник (лат. Helianthus — сонячна квітка) родини Айстрові.

   Народна назва — соняшник .

Ботанічний опис

   Стебло висотою від 0,6 до 3 метрів, пряме, переважно без гілок, покрите жорсткими волосками.

   Листя чергове, на довгих черешках, верхнє сидяче, нижнє супротивне, темно-зелене, овально-серцеподібне, з пластиною до 40 см довжини, опушене короткими жорсткими волосками, з пилчастими краями.

   Квітки у верхівкових, дуже великих кошиках, 30 — 50 см у діаметрі, до зацвітання (у стадії бутонів) повертаються протягом дня за сонцем. Після зацвітання квітки орієнтовані переважно на схід. Крайові квітки язичкові, оранжево-жовті, довжиною 4 — 7 см, зазвичай безплідні; внутрішні — трубчасті, буро-жовтого кольору, двостатеві, численні (500–2000). Віночок п'ятичленний. У квітці п'ять тичинок з вільними нитками, але із зрощеними пиляками. Соняшник утворює частіше одне суцвіття, але бувають додаткові відростки з малими суцвіттями. Цвіте у липні — серпні протягом 30 днів.

   Плоди — довгасто-яйцеподібні сім'янки, слабогранчасті, трохи стиснуті, 8 — 15 мм довжини і 4 — 8 мм ширини, з шкірястим опліддям, білі, сірі, смугасті або чорні.

   Пилкові зерна кулястої форми, з трьома борознами. У діаметрі (з шипами) 37,4 — 44,8 мкм. У контурі з полюса та екватора майже округлі. Борозни шириною 4 — 5 мкм, короткі, з нерівними краями, часто зі слабопомітними контурами, з притупленими кінцями. Ори овальні, екваторіально витягнуті, шириною 4 — 5 мкм, довжиною 6 — 6,5 мкм. Ширина мезокольпіуму 22 — 25 мкм, діаметр апокольпіуму 11 — 14,2 мкм. товщина екзини (без шипів) 1,2 — 1,8 мкм. Підстильний та нижні шари тонкі. Висота стерженьків під шипами до 1 мкм, між шипами, 0,3 — 0,4 мкм. Скульптура шипувата, висота шипів 3,5 — 5 мкм, діаметр основи 1,2 — 1,5 мкм, кінці їх відтягнуті та загострені; шипи розташовані рівновмірно, на мезокольпіумі у полярній проекції розташовано п'ять шипів. Пилок золотистого кольору.

Поширення

   Батьківщина соняшнику — Північна Америка. Археологічні розкопки підтверджують той факт, що індіанці культивували цю рослину понад 2000 років тому. До Європи соняшник було ввезено іспанцями, і на початку XVI століття його стали вирощувати у мадридському ботанічному саду.

   Соняшник олійний широко культивується в Україні.

Хімічний склад

   У листі та квітках виявлено флавоноїди (кверцімерітрін), кумаринової глікозид скополін, тритерпенові сапоніди, стерини (глікозид сітостеролін), каротиноїди (β-каротин, криптоксантин, тараксантин), фенолкарбонові кислоти (хлорогенова, неохлорогенова, кавова), антоціани.

   У насінні міститься жирні олії (близько 40%, іноді до 50 — 52%), білки (до 20%), вуглеводи (до 25%), стерини, каротиноїди, органічні кислоти, фосфоліпіди.

Геліотропізм

   Широко поширена помилкова думка, що соняшники «тягнуться» до сонця (геліотропізм). Насправді зрілі квітки соняшника зазвичай спрямовані на схід і не рухаються. Однак, бутони соняшника (до зацвітання) володіють геліотропізмом. Вони змінюють свою орієнтацію зі сходу на захід протягом дня.

Значення та застосування

   Повсюдно поширена сільськогосподарська культура. Є основною олійною культурою в Україні та однією з найважливіших олійних культур у світі. Промислове виробництво соняшникової олії вперше було запатентовано 1716 року у Англії. Виведено безліч сортів, що відрізняються один від одного розміром суцвіть-кошиків та вмістом олії в насінні. Особливий внесок у агротехніку та селекцію соняшнику вніс академік В. С. Пустовойт.

   Плоди — насіння вживають у сирому та підсмаженому вигляді. З насіння виготовляють соняшникову олію.

   Макуха йде на корм для худоби, а також використовується для виготовлення халви. Стебла соняшнику служать сировиною для отримання паперу. У безлісних районах їх вживають також на паливо. З золи від спалювання стебел витягують поташ, який застосовується у миловарінні, виробництві тугоплавкого та кришталевого скла, при фарбуванні і як калійне добриво. Обмолочені суцвіття — кошики — йдуть на корм худобі. Високорослі сорти соняшника обробляють на силос. Соняшник висівають як кулісну рослину для затримання на полях снігу.

   Існують декоративні сорти соняшника.

   Соняшник використовується також і як лікарська рослина: з сухого листя та крайових квіток готують настоянку для підвищення апетиту. У народній медицині настій з крайових язичків квіток використовується як жарознижуючий засіб. Соняшникова олія не лише цінний продукт харчування, а й важливе лікувальний засіб. ЇЇ вживають зовнішньо для розтирань хворих суглобів, а всередину приймають як легке та м'яке проносне. У минулому свіже насіння соняшнику олійного рекомендували застосовувати при алергії, бронхіті та малярії.

   Медоносні бджоли збирають з квіток соняшника однорічного нектар та пилок. В Україні, на Північному Кавказі, у ряді областей Росії та Казахстану є важливою медоносною культурою, що забезпечує головний медозбір, а також поповнення запасів пилку у гніздах бджолиних сімей. Залежно від погодних умов і агротехніки посівів медоносність коливається у межах від 13 кг з гектара у Башкортостані до 25 кг у Воронезької області, а цукристість нектару — від 45 до 79%. За іншими даними, медопродуктивність становить 40 — 50 кг/га. Відмітна особливість нектару — незначна кількість (3 — 4%) і навіть повна відсутність тростинного цукру. Соняшниковий мед золотистий, світло-бурштиновий, іноді з зеленуватим відтінком.

Інші відомості

   У геральдиці соняшник — символ родючості, єдності, сонячного світла та процвітання, а також символ миру.